Село Зелений Гай почало свою розбудову у 1932 році. Спочатку назви села не було, а це був відділок №4 радгоспу імені Шевченка. Тут, серед степу,стояла тракторна бригада і проживали сім’ї трактористів. Їх діти ходили до школи в село Оленівку. Там була початкова школа, бо це село виникло ще у 1764 році і в 1922 році була збудована початкова школа.До 1941 року для сімей трактористів було побудовано гуртожиток. Всього на цей час у відділку проживало 150 осіб. Аж тут розпочалася війна. На фронт забрали 5 чоловік, які були придатні для служіння. Діти, жінки, люди похилого віку залишились в селі. Вони допомагали фронту. Німці на відділку не залишились, а пішли в село Оленівку. Там розмістили свій штаб. А з сільської школи зробили госпіталь. Тому на відділок №4 приходили поранені, біженці, втікачі з полону, евакуйовані.У березні 1944 року Радянські війська звільнили село Оленівку і разом з цим прийшов мир і спокій на відділок. Всі взялися відновлювати техніку, будували собі житло, щоб не тіснитися в гуртожитку. А разом з цим побудували початкову школу. Це була проста хатина з маленьким коридором та невеличкими класними кімнатами.

1 вересня 1945 року в цій маленькій школі розпочалися заняття. Першими вчителями були:

МОСКОВА НАДІЯ ІВАНІВНА. Саме вона на фотографії зі своїми вихованцями.

Разом з нею працювала ІСАКОВА ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЇВНА. Теж вчитель початкових класів. У 1950 роках вона з сім’єю виїхала в село Погорілове, Жовтневого району де проживала довгий час. Зараз про неї відомостей немає.

Спочатку в класах була мала кількість учнів, але з кожним днем їх ставало більше і більше, так як в село приїжджали переселенці, залишилися біженці, бо не мали куди повертатися, підростали діти, які народилися перед війною. Тоді працювати ставало важче. Класні кімнати тісні, темні. Навчання вели у дві зміни. Навколо школи проходила грунтова дорога. Під час дощів, сніготаяння, діти не могли дібратися до школи. Вчителі взували гумові чоботи і переносили дітей через болото.

Восьмирічна освіта. Історія школи та її керманичі

Восьмирічна освіта в селі. У 60-х роках ХХ століття виникла потреба розширення школи. Бо, коли учні закінчували 4-й клас, їм доводилося здобувати середню освіту за 12 кілометрів від постійного місця проживання, у селі Шевченкове. Старші учні ходили щодня пішки туди і назад. Молодших-батьки влаштовували в шкільний гуртожиток, деякі діти і батьки відмовлялися від подальшого навчання. Так діти з 4 класу йшли працювати на рівні з дорослими. Тому у 1964 році керівництво радгоспу віддало під школу перший гуртожиток, в якому проживали перші робітники у 1932 році. До цього гуртожитку було добудовано ще дві класні кімнати. Стало простіше і вчителям, і учням. Крім того не доводилося ходити в школу так далеко. Такий вигляд мала Зеленогаївська восьмирічна школа (так тоді називалась школа), яка була створена в приміщенні першого гуртожитку.

Це коридор цієї школи. Дуже вузький і темний, бо вікна були в одному кінці коридору і в другому. Взимку школа опалювалась дровами, а згодом і вугіллям. В коридорах були груби. Технічні працівники розпочинали свій робочий день о четвертій годині ранку і до початку уроків натоплювали школу. В кінці уроків вибирали попіл з груб, а учні старших класів до кожної груби наносили вугілля. На уроках праці старшокласники рубали дрова.

Такими були класні кімнати в школі. Уних вміщалося по 30-40 учнів. Завдяки великим вікнам в класах було світло навіть в похмурі дні.

Першим директором школи з 1964 року по 1970 роки був КОЦАР ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ. Народився в селі Розонівка, Новобузького району, Миколаївської області. Закінчив Новобузьке педагогічне училище. Коли прийшов в нашу школу, вступив до Миколаївського педагогічного інституту на факультет математики. Мав дружину та двох дітей – сина і дочку. Дружина теж працювала в школі вчителем. У 1970 році сім’я змінила місце проживання, переїхала в село Луч, Жовтневого району, Миколаївської області. А згодом повернулися на свою батьківщину у місто Новий Буг, Миколаївської області. Там Коцар О.М. працював викладачем технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. Колеги запам’ятали його жвавим, енергійним, обдарованим , творчим вчителем і наставником. Він грав на декількох музичних інструментах, мав дуже гарний голос, брав участь у художній самодіяльності села та школи, дуже гарно танцював.

З 1970 року по 1974 рік школу очолив молодий директор МАТВЄЄВ ПИЛИП ПАВЛОВИЧ. Народився він в райцентрі Жовтневе, Миколаївської області. За фахом був істориком. Мав дружину та двох дітей. Дружина працювала бухгалтером у радгоспі. Цей директор був завжди строгим та вимогливим.

З 1974 року по 1984 рік школу очолив мудрий, спокійний, врівноважений чоловік — СІДЕНКО ГРИГОРІЙ МИКИТОВИЧ. Народився він у 1922 році в селі Володимирівка, Казанківського району, Миколаївської області. Закінчив Миколаївський педагогічний інститут, факультет російської філології. Під час його керівництва ведеться благоустрій території школи, обладнується шкільний стадіон, спортивний майданчик, географічний майданчик спостережень. У 1984 році вийшов на заслужений відпочинок, але працював у школі викладачем російської мови та літератури. Зараз проживає у місті Миколаєві у своїх дітей, бо старість своє бере і йому важко проживати одному.

Це - Вчитель, Воїн, Поет. Народився Григорій Микитович у 1922 році в селі Володимирівка, Казанківського району, Миколаївської області. В своєму рідному селі закінчив школу і вступив до Миколаївської Фабрики Заводського Управління (ФЗУ) Через два роки грянула Велика Вітчизняна війна. Молодий, 19-річний хлопець без вагань взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Думав, що воювати доведеться недовго, та не помітив, як у травні 1945 року пройшов вулицями Берліну. На стіні Рейхстагу поставив свій підпис, де він зберігся і до цих пір.

У серпні 1945 року повернувся додому і зразу ж вступив до Миколаївського педагогічного інституту на факультет російської філології. Поряд з навчанням викладав російську мову та літературу у І-ому ремісничому училищі міста Миколаєва. Працював творчо і натхненно. Брав участь у художній самодіяльності училища. Грав на балалайці. Тому при цьому училищу організував срунний оркестр, який дуже цінували глядачі під час концертів у Миколаївській Філармонії. Нагороджений багатьма орденами та медалями за подвиги та героїзм, проявлений в роки Великої Вітчизняної війни. Працюючи в школі вчителем і директором школи, часто розповідав про бойові походи, про своїх побратимів, про тяжке життя людей в роки війни.

На заслуженому відпочинку. Надійними помічниками директорів, молодих вчителів, учнів та батьків були вчителі:

ОНОЙКО (ПАНЧІШИНА) Галина Григорівна

Народилася Галина Григорівна 11 червня 1939 року в селі Майорівка, Новобузького району, Миколаївської області. У 1946 році пішла до першого класу Майорівської школи, де і закінчила у 1953 році 7класів. В цьому ж році вступила до Новобузького педагогічного училища. З 1957 по 1964 рік працювала вчителем початкових класів Баратівської школи, Новобузького району, Миколаївської області. З 1964 року до виходу на заслужений відпочинок у 1995 році працює вчителем початкових класів Зеленогайської загальноосвітньої школи, Жовтневого району, Миколаївської області. З 2002 року працює в школі секретарем – машиністкою. До цього часу Галина Григорівна мудра порадниця всім вчителям школи, помічниця, співбесідниця, просто Колега з великої літери.

ВЕЛИЧКО (ДЕХТЯР) Марія Опанасівна

Народилася 23 серпня 1929 року в Житомирській області, Чуднівського району в селі Глібочок. З 1936 по 1943 рік вчилася у місцевій школі, яку закінчила на відмінно. Після війни вступила до Дубнівського педучилища, Ровенської області. Після закінчення педучилища працювала в Ровенській області в пгт Першотпавневе до 1963 року. За розповіддю Марії Опанасівни працювати було важко. Школи були холодні, в зимовий час мало опалювалися, та ще й дошкуляли «бандери». У 1963 році разом з сім’єю переїжджає в село Зелений Гай, Жовтневого району, Миколаївської області. Тут її призначають вчителем початкових класів та завідуючою Зеленогайською початковою школою. Працювати теж було важко, бо школа була маленькою, класи тісні, темні, наповнюваність класів по 30-40 учнів. Тому вона разом з маленьким педколективом добилися того, що у 1964 році радгосп виділив для школи більше приміщення. Так відкрилася восьмирічна школа, а Марія Опанасівна була призначена завучем цієї школи. У 1968 році була переведена вчителем початкових класів. На цій посаді працювала до виходу на заслужений відпочинок. Зараз Марія Опанасівна проживає в місті Миколаєві. За свій життєвий шлях виховала трьох синів, онуків, дочекалася вже й правнуків.

Швейнова Ганна Андріївна

Народилася в 1923 році в Росії в місті Тула, Щокінського району З 1930 по 1937 роки навчалася в школі. Після закінчення школи зразу ж почала працювати вчителем початкових класів і одночасно навчалася в педагогічному технікумі. У 1954 році вона з сім’єю переїжджає до села Зелений Гай, Жовтневого району, Миколаївської області. В школі працювала вчителем початкових класів. У 1978 році вийшла на пенсію, але все ж працювала вчителем. У 1979 році залишила школу, пішла на заслужений відпочинок. Загальний педагогічний стаж її складає 42 роки. З них у Зеленогайській школі – 25 років. За період трудової діяльності нагороджена багатьма грамотами дирекції школи, відділу освіти району, обласного управління освіти.З виходом на пенсію була нагороджена МЕДАЛЛЮ «ЗА ДОБЛЕСТНЫЙ ТРУД».

ЛАПІШКО (ТВАРДОВСЬКА) Марія Федорівна

Працювала в Зеленогайській школі 30 років. Викладала фізику та математику. Нагороджена Грамотами відділу освіти та обласного управління. Зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Проживає в селі Зелений Гай.

Адаменко (Воробйова) Клавдія Іванівна.

Працювала в Зеленогайській школі до 1982 року. Потім змінила місце проживання на село Погорілове. Все життя викладає українську мову та літературу. Зараз хоча й на заслуженому відпочинку, але школи не залишає. Має вищу категорію, звання «Заслужений вчитель України». Нагороджена Грамотами та Подяками відділу освіти та обласного управління.

ГАНІНА ( ТУРТАЄВА) Ганна Михайлівна.

В Зеленогайській школі викладала російську мову та літературу до 1982 року. Потім працювала в одній із шкіл міста Миколаєва. Має вищу категорію, звання «Старший вчитель». Нагороджена грамотами обласного управління. Зараз проживає в місті Миколаєві.

У 80-х роках ХХ століття знову проблеми з приміщенням школи. Наповнюваність класів – 35-40 учнів. У школі немає спортивного залу. Взимку дітям немає де займатися фізкультурою, а заняття проходять в шкільному коридорі, після 8 класу учні навчаються аж у Шевченківській школі. Їх возить машина з радгоспу. Це дуже незручно. Бо після уроків вони не можуть відвідувати гуртки та секції, брати участь у концертах школи. Батьки, вчителі знову турбують владу про те, що побудувати нову середню школу. Їм пішли назустріч. У 1985 році відчинила двері велика двоповерхова, середня школа на 280 учнемісць. Тут є спортивний зал, їдальня, актовий зал, великі і світлі класні кімнати.

Першим директором цієї школи була

СЕРГІЄНКО (ТАРАСОВА) ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА. Народилася 14 січня 1953 року в селі Іванівка, Бобринецького району, Кіровоградської області. З 1960 по 1970 рік навчалася в сільській школі, яку закінчила на «відмінно». З 1970 по 1974 роки навчалася в Кіровоградському педагогічному інституті на факультеті математики, який також успішно закінчила. Свою педагогічну діяльність розпочинала в селі Апрелівка, Бобринецького району, Кіровоградської області вчителем математики. З 1975 по 1995 роки працювала вчителем математики в Зеленогайській школі. З 1979 по1985 роки одночасно з викладацькою роботою займала посаду завуча школи. У 1985 році, коли Сіденко Г. М.(директор восьмирічної школи) вийшов на заслужений відпочинок і була відкрита нова середня школа, Галина Миколаївна прийняла відповідальну посаду – директора школи. Школа була нова, але потребувала перебудов і добудов. Саме перший директор подбала про меблі та устаткування для кабінетів, про озеленення території школи, про асфальтування тротуарів. А дома на неї щодня чекали троє дітей – Сергій, Вікторія та Надія.У 1995 році сім’я змінила місце проживання – переїхала в село Погорілове, Жовтнавого району, Миколаївської області. Тепер Галина Миколаївна викладає математику в Погорілівській спеціалізованій школі – інтернаті, має вищу категорію, звання «СТАРШИЙ ВЧИТЕЛЬ». Нагороджена грамотами дирекції школи, відділу освіти, обласного управління освіти.

1989року по 1991 рік школу очолювала ЗБРОЖЕК ВІРА ВАСИЛІВНА. Віра Василівна продовжувала справи розпочаті першим директором. Була строгою, вимогливою,коректною, тактовною. Але не довго вона працювала, виїхала в місто Миколаїв, де і проживає до цього часу, але в школі не працює.

ТАРАСОВ ВАЛЕРІЙ СЕРГІЙОВИЧ був керівником школи з 1991 року по 1995 рік. Народився 19 квітня 1950 року в селі Іванівка, Бобринецького району, кіровоградської області. З 1957 по 1967 рік навчався в школі, яку закінчив з відзнакою. З 1967 по 1972 роки навчався в Кіровоградському педагогічному інституті. Здобув професію вчителя фізичної культури. Свою трудову діяльність розпочинав в селі Апрелівка, Бобринецького району, Кіровоградської області вчителем фізкультури. З 1975 року по 1995 роки працював в Зеленогайській школі. Спочатку вчителем фізкультури, потім вчителем хімії і пізніше директором школи. Працюючи в Зеленогайській школі здобув другу вищу освіту на природничому факультеті Херсонського педагогічного інституту. В цій школі йому присвоїли вищу категорію, а також звання «СТАРШИЙ ВЧИТЕЛЬ». Зараз Валерій Сергійович працює в Погорілівській спеціалізованій школі-інтернаті вчителем хімії та біології. Йому присвоєно звання «ВЧИТЕЛЬ- МЕТОДИСТ». Неодноразово нагороджувався грамотами дирекції школи, відділу освіти, обласного управління освіти, а також нагороджений Грамотою Міністерства освіти України.

У 1995 році школу очолила молодий викладач української мови та літератури ГАСИМОВА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА. Народилася 4 січня 1967 року в селі Степова Долина, Жовтневого району, Миколаївської області. З 1974 по 1984 роки навчалася в школі. З 1985 по 1989 роки навчалася в Херсонському педінституті. З 1989 року працює в Зеленогайській школі викладачем української мови та літератури. З 1995 року по 2004 роки була директором школи. Має першу категорію. Нагороджена Грамотами дирекції школи, відділу освіти, обласного управління. Зараз продовжує працювати вчителем української мови та літератури.

З 2004 року керівництво школи здійснює колишній завуч школи ПАВЛОВА ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА. Народилася 14 грудня 1958 року в селі Шевченкове, Жовтневого району, Миколаївської області в сім’ї простих робітників. У 1975 році закінчила 10 класів Шевченківської середньої школи і вступила до Миколаївського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. У 1980 році розпочала свою педагогічну діяльність вчителем математики Шевченківської восьмирічної школи. У 1984 році разом із сім’єю переїжджає в село Зелений Гай, де працює в школі вихователем групи продовженого дня. Згодом працює вчителем математики та завучем школи. Тепер вже п’ятий рік очолює школу і викладає математику. Має першу категорію. Нагороджена грамотами дирекції школи, відділу освіти, обласного управління, Жовтневої райдержадміністрації, Жовтневої райради.